Пам'ятка батькам
Сприятлива сімейна атмосфера та компетентність батьків – запорука успіху дитини з особливими освітніми потребами
Поява у сім'ї дитини з особливими потребами вносить корективи в звичне життя та побут сім'ї. Правильна оцінка батьками сімейної ситуації, адекватне виховання дитини, регулярне консультування з фахівцями допомагають встановленню оптимального клімату в сім'ї. Дитина з особливими потребами здатна під впливом виховання успішно розвиватися і навчатися.
Взаємодія батьків з дитиною відбувається через побутові ситуації, в процесі передачі знань і досвіду, в ході ігрової діяльності, на корекційних і розвивальних заняттях. Опанування дітьми з обмеженими можливостями соціального досвіду, включення їх в існуючу систему громадських стосунків вимагає від батьків певних знань, додаткових заходів, засобів і зусиль. Однією зі складових реабілітації є рання психокорекційна та педагогічна допомога дитині.
Сім'я – це рідний будинок, безпечне середовище, де дитина живе, грається, вчиться пізнавати світ і людей. Майбутнє дитини багато в чому залежить від умілого, чуйного підходу до нього, а в цьому роль близьких і рідних неоціненна. Дитину виховує все те, що її оточує. Суспільні стосунки і взаємовідносини, дії і взаємодії, в які вступають між собою дорослі і діти, завжди спрямовані на виховання.
Якщо у дитини не задовольняються її потреби на ласку, любов, емоційні контакти і дитина переживає стан внутрішнього занепокоєння, то все це призводить до затримки розвитку особистості дитини.
У сім'ї, де панує доброзичливість, любов і повага, особистісні риси характеру дитини формуються без особливих складнощів. Легше засвоюється досвід моральної поведінки і первинного соціального спілкування. Отже, виховання дитини повинне розпочинатися з виховання, самовиховання і самоосвіти батьків.
Від рівня педагогічної компетентності батьків залежить успішність соціальної інтеграції дитини з особливими потребами у суспільство. Показником компетентності у взаємовідносинах з дитиною є інтерес до неї, а також до вивчення себе самої, аналізу своїх дій.
Роль батьків у процесі соціалізації дітей з особливими потребами величезна. Процес сімейного виховання більш природний і бажаний, ніж в спеціальному навчальному закладі. Роль сім'ї у корекційно-педагогічній роботі з дітьми, що мають особливі потреби, полягає у систематичній і цілеспрямованій допомозі дитині, що здійснюється у тісній співпраці з іншими учасниками корекційного процесу. Завдання батьків – допомогти дитині у складних умовах хвороби розкрити весь закладений в неї природою потенціал, сформувати компенсаторні можливості, підготувати до школи, зробити дитину максимально пристосованою до перебування в дитячому колективі й у перспективі привести до максимальної інтеграції у суспільство, до корисної трудової і професійної діяльності.
Погано впливають на розвиток дитини з особливими освітніми проблемами грубі стосунки батьків, які виражаються у скандалах і непорозумінні. У світовій літературі накопичений великий досвід, який вказує на негативну дію розлучень на психічний стан батьків і емційний розвиток дітей.
Батькам важливо памятати, що «шрами» у душі дитини залишаються не лише фізичні покарання, але й психологічне відсторонення. Психологічне відсоронення підсилює чи визначає моторну та інтелектуальну недостатність дитини, формує у дітей підвищену тривожність, схильність до страхів і фантазування, призводить до порушень сну, апетиту, може стати причиною стійкого енурезу.
На розвиток психіки дитини несприятливу дію спричиняє і надмірна опіка батьками. Багато батьків, шкодуючи дитину, мають підсвідоме відчуття провини перед нею, надмірно опікують і пестять її, намагаються все зробити за дитину, випередити кожне її бажання. Такий тип виховання часто зустрічається у сім'ях дітей з церебральним паралічем. У таких випадках діти ростуть пасивними, не самостійними, невпевненими у собі, егоцентричними. Для них характерна психічна й особливо соціальна незрілість, що охоплює всі сфери діяльності дитини, перешкоджає її соціальній адаптації.
Для успішного розвитку дитини важливий не лише позитивний психологічний клімат у сім'ї, але й збереження активних контактів сім'ї з друзями, колегами і світом. Важливо, щоб сім'я не зачинялася у своєму горі, не йшла «в себе», не соромилась своєї дитини. Батькам слід памятати, що , зберігаючи контакти з соціальним навколишнім світом, вони сприяють як соціальній адаптації своєї дитини, так і гуманізації суспільства, формуючи у її членів правильне відношення до дитини з особливими освітніми потребами, співчуття і бажання надавати їй допомогу. Виховання дитини з порушеннями розвитку у сім'ї і виконання наших порад вимагають від батьків великих фізичних і духовних сил. Тому важливо, щоб вони зберегли своє фізичне здоровя, душевну рівновагу та оптимізм.
